НАГОРОДИ ДЛЯ ВЕТЕРАНІВ

 

Напевно важко знайти в Україні, котра найбільше з усіх колишніх радянських республік постраждала у Великій Вітчизняній війні, людину, яка б не святкувала День Великої перемоги. Урочистими і дуже зворушливими були мітинги не лише у Чернігові та містах обласного значення, а й у невеликих містечках і навіть селищах.
Для мешканки села Киселівка Чернігівського району, 91-річної Надії Йосипівни Самотяжко, святкування Дня Великої Перемоги розпочалося з візиту поважних гостей. Сільський голова у супроводі керівників району і області, а також радника Президента, прийшли низько вклонитися жінці, яка не з чуток знає, якими вони були – тяготи війни.
Для решти ж киселівців свято стало подвійним, адже, окрім власне відзначення 9 травня, вони стали свідками відкриття пам’ятника загиблим землякам. Тут зібралися майже всі мешканці населеного пункту від найстарших ветеранів Великої Вітчизняної війни до наймолодших дітлахів, які поки що не розуміють, наскільки важливе це свято для всіх нас.
Не змогла зіпсувати свята жителям Ріпок навіть непривітна погода. Школярі та всі трудові колективи селища урочистою ходою супроводжували ветеранів до Монумента Слави, де і пройшов по-домашньому затишний мітинг-реквієм, присвячений пам’яті тих, хто не пожалів ані свого здоров’я, ані самого життя задля того, аби єдиним гуркотом у небі були вибухи святкових феєрверків.
Навіть сьогодні, через 67 років після завершення страшної війни, у пам’яті ветеранів ті сумні спогади про втрату бойових побратимів переплітаються із яскравими моментами хоча б невеликих, але таких важливих перемог. Напевне, найбільше, чого не вистачає сьогодні ветеранам, це — увага, адже нерідко їм просто хочеться звичайного людського спілкування, як Василю Олексійовичу Веремію, для якого гості у хаті стали більшою радістю, ніж пам’ятна медаль «70 років визволення Москви», що прийшла зі столиці Російської Федерації.
Завершилися святкування живим, неформальним спілкуванням і, звичайно ж, польовою кашею.

Напевно важко знайти в Україні, котра найбільше з усіх колишніх радянських республік постраждала у Великій Вітчизняній війні, людину, яка б не святкувала День Великої перемоги. Урочистими і дуже зворушливими були мітинги не лише у Чернігові та містах обласного значення, а й у невеликих містечках і навіть селищах.

Для мешканки села Киселівка Чернігівського району, 91-річної Надії Йосипівни Самотяжко, святкування Дня Великої Перемоги розпочалося з візиту поважних гостей. Сільський голова у супроводі керівників району і області, а також радника Президента, прийшли низько вклонитися жінці, яка не з чуток знає, якими вони були – тяготи війни.

Для решти ж киселівців свято стало подвійним, адже, окрім власне відзначення 9 травня, вони стали свідками відкриття пам’ятника загиблим землякам. Тут зібралися майже всі мешканці населеного пункту від найстарших ветеранів Великої Вітчизняної війни до наймолодших дітлахів, які поки що не розуміють, наскільки важливе це свято для всіх нас.

Не змогла зіпсувати свята жителям Ріпок навіть непривітна погода. Школярі та всі трудові колективи селища урочистою ходою супроводжували ветеранів до Монумента Слави, де і пройшов по-домашньому затишний мітинг-реквієм, присвячений пам’яті тих, хто не пожалів ані свого здоров’я, ані самого життя задля того, аби єдиним гуркотом у небі були вибухи святкових феєрверків.

Навіть сьогодні, через 67 років після завершення страшної війни, у пам’яті ветеранів ті сумні спогади про втрату бойових побратимів переплітаються із яскравими моментами хоча б невеликих, але таких важливих перемог. Напевне, найбільше, чого не вистачає сьогодні ветеранам, це — увага, адже нерідко їм просто хочеться звичайного людського спілкування, як Василю Олексійовичу Веремію, для якого гості у хаті стали більшою радістю, ніж пам’ятна медаль «70 років визволення Москви», що прийшла зі столиці Російської Федерації.

Завершилися святкування живим, неформальним спілкуванням і, звичайно ж, польовою кашею.

 

Published by

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*