СТАНІСЛАВ ПРОКОПЕНКО ДОПОМІГ ВІКТОРІЇ НОСЕНОК З СЕЛИЩА ГОНЧАРІВСЬКЕ

Невеликі містечка неначе велика родина: тут всі все про всіх знають. І якщо комусь потрібна допомога, то гуртуються разом, бо так легше біду пережити. Так сталося, що нелегке випробування випало на долю родини Носенків з селища Гончарівське. Тяжко захворіла 16-річна донька Вікторія. За словами медиків вона потребує тривалого лікування в Києві. Щомісяця на це потрібно від 10 до 15 тисяч гривень. А родина таких коштів не має.
Звичайно всі односельці відгукнулися і почали збирати гроші, але цього було замало. І тоді селищний голова звернувся до першого заступника обласної державної адміністрації Станіслава Прокопенка, він не залишився байдужим до чужої біди. 23 травня Станіслав Прокопенко особисто приїхав в селище Гончарівське аби підтримати батька дівчинки, передати йому власні кошти на лікування і з’ясувати яка ще потрібна допомога.
Під час зустрічі Станіслав Прокопенко розповів, що згідно з угодою, яку уклали облдержадміністрація та медичний заклад, в якому перебуває Вікторія, її буде забезпечено всіма необхідними ліками.
“Ми зв’язалися з інститутом, де проходить лікування Вікторія, і нас запевнили, що завдяки угоді, яка діє між обласною державною адміністрацією і медичним закладом буде забезпечено 100% надання необхідних ліків, але є ще багато речей, на які потрібні гроші. Особисто я допоміг і звертаюся до всіх депутатів обласної ради нашої фракції до всіх небайдужих людей з проханням допомогти”, – сказав Станіслав Прокопенко.
За словами Ніни Іванівни, директора гімназії, в якій навчалася Вікторія, на її повернення чекають всі: і діти, і вчителі, і батьки. Вона каже, що всі односельці дуже переймаються бідою родини Носенок та долею Вікторії.
Якщо Ви бажаєте підтримати родину Носенок та допомогти Вікторії, то реквізити для перерахування коштів наступні:
Банк отримувача – Київська РД АТ “Райффайзен банк Аваль”, код банка (МФО) – 322904, отримувач – Носенок С.І., код отримувача – 2543407280, розрахунковий рахунок – 26258273415, призначення платежу – поповнення КР 0788154800 Носенок С.І. Пункт 6 – для фізичних осіб. Усі пункти для безготівкових перерахунків. Наша допомога збереже життя обдарованій дитині.

Невеликі містечка неначе велика родина: тут всі все про всіх знають. І якщо комусь потрібна допомога, то гуртуються разом, бо так легше біду пережити. Так сталося, що нелегке випробування випало на долю родини Носенків з селища Гончарівське. Тяжко захворіла 16-річна донька Вікторія. За словами медиків вона потребує тривалого лікування в Києві. Щомісяця на це потрібно від 10 до 15 тисяч гривень. А родина таких коштів не має.

Звичайно всі односельці відгукнулися і почали збирати гроші, але цього було замало. І тоді селищний голова звернувся до першого заступника обласної державної адміністрації Станіслава Прокопенка, він не залишився байдужим до чужої біди. 23 травня Станіслав Прокопенко особисто приїхав в селище Гончарівське аби підтримати батька дівчинки, передати йому власні кошти на лікування і з’ясувати яка ще потрібна допомога.

Під час зустрічі Станіслав Прокопенко розповів, що згідно з угодою, яку уклали облдержадміністрація та медичний заклад, в якому перебуває Вікторія, її буде забезпечено всіма необхідними ліками.

“Ми зв’язалися з інститутом, де проходить лікування Вікторія, і нас запевнили, що завдяки угоді, яка діє між обласною державною адміністрацією і медичним закладом буде забезпечено 100% надання необхідних ліків, але є ще багато речей, на які потрібні гроші. Особисто я допоміг і звертаюся до всіх депутатів обласної ради нашої фракції до всіх небайдужих людей з проханням допомогти”, – сказав Станіслав Прокопенко.

Якщо Ви бажаєте підтримати родину Носенок та допомогти Вікторії, то реквізити для перерахування коштів наступні:

Банк отримувача – Київська РД АТ “Райффайзен банк Аваль”, код банка (МФО) – 322904, отримувач – Носенок С.І., код отримувача – 2543407280, розрахунковий рахунок – 26258273415, призначення платежу – поповнення КР 0788154800 Носенок С.І. Пункт 6 – для фізичних осіб. Усі пункти для безготівкових перерахунків. Наша допомога збереже життя обдарованій дитині.

НАГОРОДИ ДЛЯ ВЕТЕРАНІВ

 

Напевно важко знайти в Україні, котра найбільше з усіх колишніх радянських республік постраждала у Великій Вітчизняній війні, людину, яка б не святкувала День Великої перемоги. Урочистими і дуже зворушливими були мітинги не лише у Чернігові та містах обласного значення, а й у невеликих містечках і навіть селищах.
Для мешканки села Киселівка Чернігівського району, 91-річної Надії Йосипівни Самотяжко, святкування Дня Великої Перемоги розпочалося з візиту поважних гостей. Сільський голова у супроводі керівників району і області, а також радника Президента, прийшли низько вклонитися жінці, яка не з чуток знає, якими вони були – тяготи війни.
Для решти ж киселівців свято стало подвійним, адже, окрім власне відзначення 9 травня, вони стали свідками відкриття пам’ятника загиблим землякам. Тут зібралися майже всі мешканці населеного пункту від найстарших ветеранів Великої Вітчизняної війни до наймолодших дітлахів, які поки що не розуміють, наскільки важливе це свято для всіх нас.
Не змогла зіпсувати свята жителям Ріпок навіть непривітна погода. Школярі та всі трудові колективи селища урочистою ходою супроводжували ветеранів до Монумента Слави, де і пройшов по-домашньому затишний мітинг-реквієм, присвячений пам’яті тих, хто не пожалів ані свого здоров’я, ані самого життя задля того, аби єдиним гуркотом у небі були вибухи святкових феєрверків.
Навіть сьогодні, через 67 років після завершення страшної війни, у пам’яті ветеранів ті сумні спогади про втрату бойових побратимів переплітаються із яскравими моментами хоча б невеликих, але таких важливих перемог. Напевне, найбільше, чого не вистачає сьогодні ветеранам, це — увага, адже нерідко їм просто хочеться звичайного людського спілкування, як Василю Олексійовичу Веремію, для якого гості у хаті стали більшою радістю, ніж пам’ятна медаль «70 років визволення Москви», що прийшла зі столиці Російської Федерації.
Завершилися святкування живим, неформальним спілкуванням і, звичайно ж, польовою кашею.

Напевно важко знайти в Україні, котра найбільше з усіх колишніх радянських республік постраждала у Великій Вітчизняній війні, людину, яка б не святкувала День Великої перемоги. Урочистими і дуже зворушливими були мітинги не лише у Чернігові та містах обласного значення, а й у невеликих містечках і навіть селищах.

Для мешканки села Киселівка Чернігівського району, 91-річної Надії Йосипівни Самотяжко, святкування Дня Великої Перемоги розпочалося з візиту поважних гостей. Сільський голова у супроводі керівників району і області, а також радника Президента, прийшли низько вклонитися жінці, яка не з чуток знає, якими вони були – тяготи війни.

Для решти ж киселівців свято стало подвійним, адже, окрім власне відзначення 9 травня, вони стали свідками відкриття пам’ятника загиблим землякам. Тут зібралися майже всі мешканці населеного пункту від найстарших ветеранів Великої Вітчизняної війни до наймолодших дітлахів, які поки що не розуміють, наскільки важливе це свято для всіх нас.

Не змогла зіпсувати свята жителям Ріпок навіть непривітна погода. Школярі та всі трудові колективи селища урочистою ходою супроводжували ветеранів до Монумента Слави, де і пройшов по-домашньому затишний мітинг-реквієм, присвячений пам’яті тих, хто не пожалів ані свого здоров’я, ані самого життя задля того, аби єдиним гуркотом у небі були вибухи святкових феєрверків.

Навіть сьогодні, через 67 років після завершення страшної війни, у пам’яті ветеранів ті сумні спогади про втрату бойових побратимів переплітаються із яскравими моментами хоча б невеликих, але таких важливих перемог. Напевне, найбільше, чого не вистачає сьогодні ветеранам, це — увага, адже нерідко їм просто хочеться звичайного людського спілкування, як Василю Олексійовичу Веремію, для якого гості у хаті стали більшою радістю, ніж пам’ятна медаль «70 років визволення Москви», що прийшла зі столиці Російської Федерації.

Завершилися святкування живим, неформальним спілкуванням і, звичайно ж, польовою кашею.